Іван проти Жана


Іван проти Жана

Чим відрізнялися і чим були схожі в 1812 році армії Росії і Франції? Російський солдат в 70 випадках з 100 був у минулому кріпосним селянином, що потрапив на государеву службу в результаті рекрутського набору. Зазвичай з 100 здатних тримати зброю в армію брали одного. Для поповнення природного спаду армії цього вистачало, але служили тоді по 25 років. У Франції була загальна військова повинність, при якій термін служби в теорії складав 7 років. Але, оскільки війни не припинялися, по будинках нікого не розпускали, так що багато з тих, хто почанав служити після революції 1789 року побачили домівку тільки в 1814-му.

Для російського селянина служба в армії була соціальним ліфтом. Після кількох років тягнення солдатської лямки колишні землероби починали розуміти переваги свого нового статусу: ти, загалом, ситий, взутий, ніякої панщини, винна порція, закордонні походи. Якщо не уб’ють, “на громадянку” солдат часів Олександра I повертався вільною людиною, яка при певному збігу обставин могла отримати навіть спадкове дворянство, – його давав вже перший офіцерський чин прапорщика. Офіцерський корпус російської армії (але не гвардії!) приблизно на 10% складався не з дворян. Міра ця була вимушена – в умовах частих війн через загибель офіцерів на їх посади доводилося висувати унтерів.

У революційній французькій армії шлях вгору для вихідців з низів суспільства був ще простіший. Як говорив Наполеон, “кожен французький солдат носить у своєму ранці жезл маршала Франції”. Наприклад, маршал Ней вийшов з сім’ї бондаря, маршал Ланн – з селян, батьки маршала Мюрата тримали корчму, батько маршала Ожеро був лакеєм. Втім, хоча революційна влада дворян, м’яко кажучи, недолюблювала – в офіцерському корпусі і при республіці їх була приблизно третина. Коли Наполеон став імператором, обмеження для дворян, що бажають служити, зняли взагалі.

Євген Мезенцев, історик




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна