Національний архів Вірменії готує до друку книгу про участь вірмен у Вітчизняній війні 1812 року


Національний архів Вірменії готує до друку книгу про участь вірмен у Вітчизняній війні 1812 року

Національний архів Вірменії випустить книгу про участь вірмен у Вітчизняній війні 1812 року, повідомив в четвер на прес-конференції директор Нацархіву Вірменії Аматуні Вирабян.

Потайно навівши мости через Німан, удосвіта 12 (24 по новому стилю) червня 1812 року 600-тисячна армія імператора Франції Наполеона I Бонапарта вторглася в межі Росії. Так Росія була втягнута у Вітчизняну війну, головною подією якої стала битва двох найсильніших армій у села Бородіно. У цій нещадній війні пліч-о-пліч з росіянами билися і сини вірменського народу.

“У книгу, приурочену до святкування 200-річчя Вітчизняної війни 1812 року, включені матеріали про 50 вірменських офіцерів, у тому числі трьох генералах (Абамелек-Лазарєв, Мадатов і Ашхарумов), а також про вісім офіцерів, що дослужили до генеральського чину”, – розповів під час прес-конференції голова Національного архіву.

Аматуні Вирабян також повідомив, що роль вірмен у Вітчизняній війні 1812 року не обмежилася тільки участю у битвах: “У цей період багато вірменських церков в Росії займалися збором коштів для підтримки армії, і видну роль в цьому зіграли, зокрема, вірменські священики Астрахані, Нової Нахічевані і Санкт-Петербургу. Після війни цар Олександр I нагородив близько 50-ти вірменських священиків медалями”.

Генерал-лейтенант, князь Валеріан Грогорович МадатовP.S. У числі перших, хто вступив у бій з наполеонівською армією, був підполковник (з 18126 року генерал-лейтенант) карабахський князь Валеріан Мадатов, командир загону в авангарді графа генерал-ад`ютанта Карла Ламберта (у складі 3-ої Західної армії генерала від кавалерії О.П.Тормасова). Ще за чотири роки до Вітчизняної війни у військах казали: “Я був у справі з Мадатовим”, що означало верх геройства.

11 липня 1812 року Мадатов витісняє супротивника з Устилуга, 12-го займає Грубешів, а через день – Брест-Литовськ. 15 липня під Кобрином він перевертає хвалену своєю стійкістю кавалерію саксонців, за що пізніше буде удостоєний ордену Святої Анни II ступеню з алмазами. 17-го відбиває натиск австрійців і саксонців під Пружанами, а ще через пару тижнів при Городечно, маючи під рукою всього два ескадрони, атакою з флангу і тилу спонукає до втечі кавалерію австрійців, за що отримує чин полковника.

Відзначився Валеріан Мадатов і справі переслідування відступаючих французьких військ. Спершу він допоміг генералові Палену відбитися від супротивника, прикривши на мосту Борисова через Березіну його частини своїм Александрійським гусарським полком. Потім у містечка Плещениці розбив ворожий загін, узявши в полон двох генералів, 25 офіцерів, 400 солдатів, і одним з перших вступив у Вільно. За цей подвиг був нагороджений золотою шаблею з написом “За хоробрість”.

Рідкісну відвагу Мадатова очевидці описували так: “Вийшовши з лісу і розгорнувши ескадрони (він) летить уздовж фронту. “Гусари, – говорить він, – я скачу на ворога, якщо ви відстанете, то мене чекає полон або смерть, невже ви в один день хочете згубити усіх своїх начальників”? Гусари, одушевлені цими словами, кинулися вперед і тим дали відновити порядок”.

У битві під Калишем таким самим стрімким маневром Мадатов однією тільки кінною атакою змусив саксонського генерала Ностиця скласти зброю, полонивши його разом із штабом. Нагородою князеві став орден Св. Георгія III ступеню.

Потім були битви під Дрезденом, при Люцерні (за це він отримав орден Св. Володимира III ступеня). Навіть будучи в ар’єргарді, прикриваючи тили Російських військ, полковник примудрився при цьому полонити 1200 ворожих солдатів і 25 офіцерів, винищивши 200 зарядних ящиків ворога. Князь Мадатов першим перейшов Німан, а потім і Віслу.

На Париж росіяни йшли разом з пруссаками. Переведений в армію прусського генерал-фельдмаршала Блюхера, Мадатов у битві під Лейпцігом, що увійшла до історії як “Битва народів”, в одній із запеклих атак був серйозно поранений навиліт кулею в ліву руку, “але не зійшов з коня, не залишив поле битви, а до самого закінчення цієї знаменитої битви продовжував власним прикладом одушевляти Олександрійський гусарський полк”. Заслужив звання генерал-майора і прусський орден “За заслуги”.

У 1816 році Валеріан Мадатов був призначений командувачем військами в Карабахському ханстві. А наступного року – окружним начальником в ханствах Шекинському, Ширванському і Карабахському.

У 1818 році командир Окремого Грузинського корпусу О.П.Єрмолов підкорив чеченців, і головним його помічником у цьому був Мадатов. Потім князь допоміг Єрмолову отримати блискучу перемогу над акушинцями, в 1820-му перемогти казикумикського хана Сурхая і в два тижні підкорити усе ханство. У 1826 році князь Мадатов розбив персів при Шамхорі, допоміг головнокомандувачеві Окремим Кавказьким корпусом І.Ф.Паскевичу отримати перемогу над наслідним принцем Персії Аббас-Мирзою і зайняти фортецю Шушу.

27 травня 1828 року під командуванням Імператора брав участь в знаменитій переправі через Дунай. Цар Микола I особисто доручає Мадатову, що добре знає мову і устої турок, вести з ними переговори, що було ним блискуче виконано: князь переконав турок здати без бою фортецю Ісакчу. За блискучу кавалерійську атаку і узяття ворожих редутів біля фортеці Шумли Мадатов був нагороджений орденом Олександра Невського.

Прославлений вірменський генерал відійшов до Господа 4 вересня 1829 року. За розпорядженням Государя Імператора прах князя Мадатова був перевезений в Росію і похований в Санкт-Петербурзі.




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна