Лейб-гвардії Козацький Його Величності полк. Коротка історична довідка
Лейб-гвардії Гусарський козацький полк сформований 7 листопада 1796 року із козацького ескадрону гатчинських військ, Донської та Чугуївської придворних козацьких команд, гусарського полку гатчинських військ і лейб-гусарського ескадрону. 14 листопада 1796 Полку надано права й переваги Старої гвардії. 27 січня 1798 — Лейб-гвардії Гусарський козацький полк розділений на лейб-гвардії гусарський і лейб-гвардії козацький полки.
1799 — один з підрозділів полку брав участь у висадці десанту в Голландії. 1805 року — в Аустерліцькій битві відкинув кавалерію французів, надавши допомогу лейб-гусарам і кавалергардам, що прикривали гвардійську піхоту. У складі ар’єргарду Багратіона до пізньої ночі прикривав відступ російської піхоти. 1807 — брав участь у битвах при Гутштадті й Фрідланді. У 1808—1809 роках — 2 ескадрони полку брали участь у російсько-шведській війні. Під час взяття Гельсінгфорса відбили у шведів 18 гармат; приймали участь у облозі фортеці Свеаборг. 18 травня 1811 — до полку приписано Чорноморську козацьку сотню.
У Вітчизняній війні 1812 року чотири ескадрони полку (3 донських і 1 чорноморський) діяли у складі 1-ї Західної армії (I кавалерійський корпус генерал-лейтенанта Ф.П.Уварова). Командував полком генерал-ад`ютант (з 15.09.1813 генерал-лейтенант) граф Василь Васильович Орлов-Денисов.
12 червня полк брав участь у першому бою з французами біля переправи на річки Німан. Після переправи Наполеона через Німан лейб-козаки прикривали відступ російської армії та з 14 до 23 липня бились без перерви із французьким авангардом, що наступав. 15 липня у битві під Вітебськом полк захопив французьку батарею: «лейб-козаки перші ходили кілька разів у атаку. В одній з них відбірні донці налетіли на батарею, біля якої стояв Наполеон, і вчинили таку тривогу навколо нього, що він зупинив на деякий час свої дії».
З відмінною хоробрістю лейб-гвардійські козаки бились у дводенній битві під Смоленськом та при Валутіній горі.
26 серпня полк відзначився у Бородінській битві, беручи участь у стрімкій атаці Платова та Уварова на лівий фланг французів. Під час від ступання армії до Москви лейб-козаки знаходились в ар’єргарді Платова та неодноразово зупиняли натиск супротивника. 2 вересня 3 ескадрони полку, відрізані від ар’єргарду долучились до загону генерала Вінценгероде, який прикривав шлях на Петербург. Ескадрон, що був при графі Орлові-Денисові, залишився у головній армії та брав участь у битвах при Тарутіному, Малоярославці, Вязьмі, поблизу Ляхова та під Красним. Наприкінці грудня 1812 року полк з’єднався та розташувався поблизу Вільно.
Після прибуття Імператора Олександра I Лейб-гвардії Козацький полк склав Імператорський конвой і супроводжував Государя у всіх походах та битвах 1813-1814 років.
8 травня 1813 року у бою під Баутценом один з ескадронів полку був призначений до складу загону графа Орлова-Денисова та провів кілька атак.
4 жовтня 1813 року Лейб-гвардії Козацький полк відзначився у Лейпцизькій битві атакою на французьких кірасирів Латур-Мобура, чим врятував від полону Імператора Олександра I й виручив російську легку гвардійську кавалерію, яку атакував ворог на марші.
13 березня 1814 — у битві під Фер-Шампенуазом сотня полку у складі гвардійської легкокавалерійської дивізії прорвалась у тил військ Мортьє та Мармона, що наступали, поблизу села Ворефруа, змусивши супротивника відступити, потім брала участь у сутичці з французькою кавалерією поблизу села Ленхарс й атакувала каре Мортьє та Мармона на висотах Лінта.
19 березня 1814 року полк урочисто вступив до Парижа й розташувався табором на Єлисейських полях. Після капітуляції Франції та зречення престолу французьким імператором козаки Лейб-гвардії Його Величності полку супроводжували Наполеона у заслання на острів Ельбу.
За мужність та хоробрість, виявлені в часи Вітчизняної війни 1812 року та Закордонних походів Роійської армії, Лейб-гвардії Козацький Його Величності полк нагороджений Георгіївським штандартом з Андріївською ювілейною стрічкою та написами: «За відзнаку під час поразки та вигнання неприятеля з меж Росії у 1812 році та за подвиг, виявлений у битві при Лейпцигу 4-го жовтня 1813 року» і 22-ма срібними трубами з написом: «За відзнаки проти неприятеля у минулу кампанію 1813 року».
Читайте також:
- К 200-летию Священного союза европейских монархов. История учит Россию не заключать союзов с Европой
- Священный союз (текст Соглашения)
- Віденський конгрес – важливий крок у врегулюванні політичних проблем постнаполенівької Європи
- Русская весна в Париже
- Останній бій. Наша армія вступає у Париж. Наполеон зрікається престолу. Перемога!