Бій під Малоярославцем. Наполеон у пастці


1812. Бій під Малоярославцем

25 жовтня (12 жовтня за старим стилем) 1812 року між руськими і наполеонівськими військами сталася знаменита битва за місто Малоярославець.

Марно прочекавши в Москві близько місяця прохань про мир з боку імператора Олександра I, Наполеон 21 жовтня дав наказ своїй армії залишити спалену Москву і рушити у бік Калуги, де за даними лазутчиків знаходилися великі провіантські і фуражні склади, призначені для російських військ. Для зазнавших лиха у Первопрестольній наполеонівських вояків успішний похід на Калугу був запорукою благополучного повернення додому.

Карта бойових дій під Малоярославцем

Спочатку здавалося, що щаслива зірка Наполеона, що дещо померкнула після Бородінської битви, а особливо після безславного перебування в Москві, знову починає сяяти колишнім світлом. Наполеонівська армія, а точніше та військова маса, що місцями майже втратила регулярний лад і потерпала від набігів партизан і козаків, все ж невідступно рухалася на південь Росії. Ще 23 жовтня піхотною дивізією французького генерала А.Ж.Дельзона був зайнятий Боровськ, а наступного дня авангард його дивізії захопив Малоярославець.

Вступ дивізії Дельзона у Малоярославець. Гравюра Жана Батиста Мартине

Наміри Наполеона, діючи як можна потайніше, обійти російську армію, що знаходилася в Тарутино, було зірвано – дії ворога були помічені. Ніччю 24 жовтня із звісткою про рух Наполеона до Малоярославця в ставку Кутузова прибув командир однієї з партизанських партій капітан Сеславін, який отримав відомості про плани ворога від захоплених їм в полон французьких солдатів. На звільнення міста за наказом російського головнокомандувача виступив 6-й піхотний корпус генерала Д.С.Дохтурова, посилений артилерією, козачими частинами генерала М.І.Платова, а також загонами генерала І.С.Дорохова та О.М.Сеславіна. Інші частини російської армії також почали рух до місця майбутньої битви.

Малоярославецька битва. Художник Петер фон Гесс

Під час вісімнадцятигодинного запеклого протистояння Малоярославець кілька разів переходив з рук в руки. Нові підкріплення з обох боків постійно підтримували напруження бою.

Малоярославець. Бій біля Микільського Черноострівського монастиря

Найбільш люті сутички розгорнулися у стін Черноострівського Микільського чоловічого монастиря, де французи, закріпившись, успішно відбивали атаки російської піхоти. В цілому у битві взяло участь близько 30 тисяч російських солдатів і близько 24 тисяч воїнів “Великої Армії”. Біля полудня прибув сам Наполеон, що особисто спостерігав за ходом битви. Хоча на кінець дня місто залишилося за “Великою армією”, проте ця перемога не давала їй особливих надій – занадто вже великі виявилися втрати.

Бій під Малоярославцем

Малоярославец стояв в руїнах: з 230 будинків уціліло близько 20. Від куль і ядер сильно постраждали три кам’яні міські храми – Іоаннівський, Успенський, Казанський, дотла згорів дерев’яний Спасо-Преображенський храм Спаської слободи, що примикала до міста зі східного боку. “Вулиці можна було розрізнити тільки по численних трупах, якими вони були усіяні. На кожному кроці попадалися відірвані руки і ноги, валялися роздавлені проїжджаючими артилерійськими знаряддями голови. Від будинків залишилися тільки димлячі розвалини, під попелом яких виднілися наполовину розвалені скелети”, писав французький очевидець, приголомшений побаченим. Поранено і убито виявилося не менше 7 тисяч чоловік, з них більше половини – наполеонівські солдати і офіцери, включаючи самого генерала Дельзона. Списки сотень нижніх чинів російської армії, нагороджених за бій при Малоярославце, красномовно свідчать про проявлену ними мужність і героїзм.

Малоярославець. Атака єгерського полку

 У числі руських частин, що особливо відзначилися при Малоярославці, – 19-й єгерський полк, разом з яким на передовій знаходився його священик протоієрей Василь Васильківський. З хрестом в руках він під кулями ходив в атаки разом з єгерями, за що згодом став першим з духовних осіб Російської імперії нагороджений орденом святого Георгія 4-го ступеню. У битві 28 липня (15 липня за старим стилем) 1812 року при Вітебську він був поранений і отримав контузію, проте продовжував свій пастирський подвиг. Орден святого Георгія був вручений йому у березні 1813 року, у кінці якого священик помер від отриманих ран. 

Бій під Малоярославцем. Наполеон у пастці

Вночі (на 26 жовтня) російська армія напівкільцем оточила Малоярославець, зайнявши стратегічно вигідні висоти і відрізавши ворогові шлях на Калугу. Наполеон був змушений відмовитися від подальшого просування углиб Росії. Знекровлена “Велика армія” через Боровськ і Верею почала відступ до Смоленська. Невелике, безвісне містечко Калузької губернії стало рубежем, за який “Великої армії” Наполеона не вдалося переступити. Звідси почався її безславний і трагічний результат, а також захід слави і влади людини, що улесливо іменувалася в Європі завойовником народів. 

Перемога під Малоярославцем. Гравюра Соломона Карделлі за малюнком Домініко Скотті

Малоярославець заліковував рани декілька десятиліть. Микільський Черноострівський монастир, що опинився в центрі бойових дій, був остаточно відновлений лише в царювання імператора Миколи I. За наказом царя Святі ворота обителі, посічені ворожою картеччю, були збережені в недоторканості.

Микільський Черноострівський монастир. Врата, побиті картеччю

1843 року відбулося освячення нового монастирського храму на честь святителя Миколи Мирлікійського – пам’ятника героям Вітчизняної війни 1812 року. Пізніше до монастиря також була приписана каплиця, споруджена за ініціативою та на кошт відставного майора Ф.М.Максимова в пам’ять воїнів, загиблих у битві при Малоярославці. На жаль, нині ця каплиця не використовується за прямим призначенням – саме в ній розміщена діорама “Малоярославецька битва”.

Малоярославець сьогодні

Імператор Микола I видав указ, за яким у 1844 році в центрі міста Малоярославця спорудили увінчаний хрестом монумент, подібний до того, який відмічає розташування батареї Раєвського на Бородинському полі. До століття Вітчизняної війни 1812 року, на солдатських братських могилах в Малоярославці встановили також пам’ятник воїнам 1812 року від воїнів 1912 року.

Ольга Кир`янова
Фото: Ф.Маркелов, О.Кир`янова




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна