Війна 1812 року: погляд з Франції


Наполеон. Остання подорож

У Франції про двохсотріччя війни 1812 року згадують лише фахівці. Що знають сучасні французи про російську кампанію Наполеона? І чому в програмі французьких шкіл два роки тому скоротили вивчення періоду знаменитого французького імператора, зокрема його військових кампаній? На питання паризького кореспондента “Радіо Свобода” відповів французький історик, фахівець з періоду правління Наполеона Димитрі Казалі.

– Двохсотріччя війни 1812 року широко відзначається в Росії, чи згадують про нього сьогодні у Франції?

– Ні, нікому річниця російської кампанії Наполеона не цікава. Хоча це і є винятковою подією в історії Європи, фундаментальним періодом її історії. У Франції навіть і словом ніхто про цю подію не обмовився.

Річ у тому, що фігура Наполеона Бонапарта не лише викликає у Франції украй негативне відношення, але і взагалі про Наполеона знають мало. Це новий феномен – молоді французи все гірше і гірше знають Наполеона Бонапарта. Цьому є декілька пояснень.

По-перше, міністерство освіти звело до мінімуму вивчення періоду Наполеона. Фактично правління Наполеона зведене до його адміністративної діяльності, школярі тепер “проходять” Наполеона виключно як творця Цивільного кодексу.

По-друге, представники ряду громад, під керівництвом деяких діючих членів уряду Франції, ухвалили рішення, що Наполеон скоїв злочини проти людяності. У 2001 році тодішній міністр юстиції Крістіан Табир ініціював ухвалення закону про визнання такими злочинами работоргівлю і рабство. У 2005 році представники декількох громад зажадали, щоб більше не проводилися ніяких пов’язаних з ім’ям Наполеона святкувань. Сьогодні, через сім років, ми бачимо: немає ні церемоній, ні святкувань, пов’язаних з ім’ям Наполеона. Серед цих громад найактивніше виступала асоціація Гвіани, антильців і реюньонців “Колектив Заморських департаментів”, які вважають, що Наполеона повинен судити Гаагський трибунал за те, що він у 1802 році відновив рабство.

Виступають проти Наполеона і представники інтелігенції. Вони вважають, що Наполеон був диктатором, що саме він “винайшов” тоталітаризм. Це слова письменника, журналіста і історика Жан-Франсуа Канна. Для них Наполеон – це самий кровожерний кат усіх часів, на якому лежить провина за мільйони смертей.

– Зрозуміло, що відношення до Наполеона у Франції неоднозначне, але все-таки важко повірити, що французи погано знають цю історичну фігуру, як таке може бути?

– Звичайно, старше покоління, ті, кому за сорок, знають Наполеона цілком пристойно. Але молоді люди, яким менше двадцяти років, не знають абсолютно нічого про Наполеона і про те, що він зробив.

– Два роки тому в підручниках середньої школи скоротили присвячені Наполеону глави. Разом з іншими істориками ви тоді виступили з критикою цієї реформи. Які події періоду Наполеона випали з шкільної програми?

– Раніше в підручнику четвертого класу (у французькій системі загальної освіти в четвертому класі вчаться діти 12-13 років) було 60 сторінок, присвячених Консульству і Імперії Наполеона Бонапарта. Сьогодні залишилося всього шість нещасних сторінок, де говориться лише про адміністративний, інституційний аспект спадщини Наполеона. Це Наполеон – творець Цивільного кодексу, Почесного легіону, Державної ради, основоположник ліцеїв, університетів. Цю частину спадщини Наполеона викреслити було б неможливо. Окрім цього, одна сторінка присвячена історії мистецтва. Історія мистецтва входить в обов’язкову шкільну програму. Школярі проходять полотно Жак-Луї Давида “Коронація Наполеона”. Що ж до наполеонівських воєн, перемог, битви під Аустерлицем, битви при Йені, битви під Фрідландом, Ваграмськой битви, про усе це тепер підручники умовчують. Про славу наполеонівської армії тепер не прийнято говорити.

– Про Бородінську битву, по-французьки, це “Битва на Москві-річці”, у Франції, значить, теж мало хто знає?

– Так,  сьогодні, в 2012 році, якщо ви запитаєте про Бородінську битву у Франції, дуже мало хто взагалі знає, про що йде мова, особливо серед молоді. Єдина битва Наполеона, яка добре відома у Франції, – битва при Ватерлоо. Ця найбільша поразка Наполеона і те, що у Франції саме про цю битву знають найбільше, говорить про багато що. Це приклад  сучасного підходу до історії у Франції, культивування відчуття провини і розкаяння. У Франції ми готові говорити про наші поразки, але вважаємо за краще мовчати про наші перемоги. Це типово французький підхід. Ми знаходимо особливе задоволення в тому, щоб відчувати самі до себе відразу, ненавидіти нашу власну історію. Але ж у нас виняткова історія!  Людовик XIV, Наполеон Бонапарт. Адже не просто так Франція – країна, що приймає найбільше туристів у світі! Більше 80 мільйонів іноземних туристів відвідують щороку Версальський палац, могилу Наполеона у Будинку Інвалідів в Парижі. А самі французи дуже рідко туди ходять. Тому що французька інтелігенція вважає, що не варто звеличувати деякі занадто прославлені, занадто звитяжні, занадто войовничі, великі історичні фігури і не аврто їх занадто детально вивчати. Це тріумф політкоректності у французькому суспільстві.

Єлизавета Алісова, кореспондент
“Радіо Свобода” у Франції (Париж)




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна