Архів рубрики ‘Аналітично-оглядові статті’

Джерела з історії козацьких формувань Південної України кінця XVIII-XIX ст.


Джерела з історії козацьких формувань Південної України кінця XVIII-XIX ст.

Територія Південної України в кінці XVIII — початку XIX ст. являла собою своєрідний регіон, де взаємодіяли різні суб’єкти істо­ричного процесу, перепліталися їхні інтереси. Так, козаки зруйно­ваної Запорозької Січі, населення колишніх Вольностей Запорозь­ких звикало до нових умов існування, намагалось зберегти власти­вий йому спосіб життя. В свою чергу, російський уряд волів перетворити країну на чорноморську державу, що неодмінно при­зводило до змін у житті місцевого населення, з одного боку, та до загострення російсько-турецьких відносин, з іншого. Виходячи з потреб заселення, освоєння та захисту нових земель, перетворення їх на зручний плацдарм для подальшої експансії, російському уря­дові необхідно було вжити низку спеціальних заходів. Одним з таких заходів уряд вважав створення військових формувань, які за структурою та функціями нагадували козацькі війська, а також могли, певною мірою, компенсувати втрачену військову силу Запо­розької Січі. Протягом кінця XVIII — початку XIX ст. на Півдні України було створено вісім таких козацьких військ: Грецьке (Ал­банське), Кримське (Татарське), Бузьке, Катеринославське, Чорно­морське, Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське (Новоро­сійське). Читати далі »

Коли закінчилася війна 1812 року? Інтерв`ю з істориком Михайлом Биковим


Вступ союзників до Парижу в 1814 році

Двохсотріччя Вітчизняної війни 1812 року – це справжня, можна сказати, екологічно чиста урочистість в нескінченній черзі штучних, ні розум, ні серце не чіпаючих свят. Навіть військову форму тієї епохи ми і зараз сприймаємо як щось рідне, з дитячих ігор. Лермонтовське “Бородино”, “Війна і мир” Толстого – для багатьох найулюбленіші, сокровенніші твори російської літератури. У них теж є дух тріумфу, золотий переріз. Сюжет хрестоматійний, та все ж залишаються питання. Чи могла Росія уникнути війни? Від якого дня відлічувати перемогу над Наполеоном? Яка сила згуртувала країну в сутичці з непереможним революційним імператором і його Великою армією? Співрозмовник нашого автора – Михайло Биков, історик, журналіст. Читати далі »

1812. Волинь та волиняни у війні з наполеонівською Францією


Улани у 1812 році

Волинь на початку XIX ст. продовжувала залишатися місцем розташування значних військових сил царської імперії. У Житомирі та в інших містах губернії, зокрема у Новограді-Волинському, також розміщувалися військові гарнізони. Згодом 2-у армію перевели у Південну Литву, на її місце прибула 3-я російська армія у кількості 45–48 тисяч осіб під командуванням генерала Олександра Петровича Тормасова (1752–1819), покликана у майбутній війні прикрити від наполеонівських військ Волинь і Київський напрямок. Читати далі »

Der Tod der Grande Armée. Im Juni 1812 überschritten Napoleons Truppen die russische Grenze. Es sollte ein Feldzug in den Untergang werden


Napoleons Rückzug aus Moskau, gemalt von Adolf Northern

In der Frühe des 23. Juni 1812 inspiziert Napoleon in Ostpreußen das Ufergelände an der Memel. Der Njemen, wie die Russen den Strom nennen, bildet die Grenze zum Zarenreich, und Napoleons Armeen sollen ihn am nächsten Tag überqueren. Als der Kaiser der Franzosen die Erkundung beendet hat und zurückgaloppiert, springt ein Hase auf. Das erschreckte Pferd bäumt sich auf und wirft den Reiter aus dem Sattel. Sofort erhebt sich Napoleon und tut, als sei nichts geschehen. Doch seine Entourage deutet den Zwischenfall als böses Omen. »Jedermann war innerlich mit diesem Sturz beschäftigt«, berichtet Napoleons Großstallmeister, Armand Augustin Caulaincourt, »und der Gesichtsausdruck der meisten Offiziere des Hauptquartiers schien deutlich zu sagen: Wären wir Römer, die an Orakel glaubten, wir würden den Njemen nicht überschreiten.« Читати далі »

Україна в контексті Російсько-французького протистояння XVIII-XIX віків: європейська таємна дипломатія та наполеонівські плани


Напоеон Бонапарт на імператорському троні. Картина Жана-Августа-Домініка Інгреса, 1806р.Непримиренна позиція Російської імперії до революційної Франції кінця XVIII ст. змушувала Конвент шукати ефективних шляхів протидії могутньому ворогу. Одним з таких шляхів, з огляду на певні міжнародні обставини, французький Конвент обрав Україну, для якої відводилася роль східно-європейського форпосту, або, як кажуть сьогоднішні політики-євроінтегратори – роль “буферної зони” та плацдарму для “ліберально-демократичної” екпансії на Схід. Читати далі »



Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна