Джерела з історії козацьких формувань Південної України кінця XVIII-XIX ст.


Джерела з історії козацьких формувань Південної України кінця XVIII-XIX ст.

Територія Південної України в кінці XVIII — початку XIX ст. являла собою своєрідний регіон, де взаємодіяли різні суб’єкти істо­ричного процесу, перепліталися їхні інтереси. Так, козаки зруйно­ваної Запорозької Січі, населення колишніх Вольностей Запорозь­ких звикало до нових умов існування, намагалось зберегти власти­вий йому спосіб життя. В свою чергу, російський уряд волів перетворити країну на чорноморську державу, що неодмінно при­зводило до змін у житті місцевого населення, з одного боку, та до загострення російсько-турецьких відносин, з іншого. Виходячи з потреб заселення, освоєння та захисту нових земель, перетворення їх на зручний плацдарм для подальшої експансії, російському уря­дові необхідно було вжити низку спеціальних заходів. Одним з таких заходів уряд вважав створення військових формувань, які за структурою та функціями нагадували козацькі війська, а також могли, певною мірою, компенсувати втрачену військову силу Запо­розької Січі. Протягом кінця XVIII — початку XIX ст. на Півдні України було створено вісім таких козацьких військ: Грецьке (Ал­банське), Кримське (Татарське), Бузьке, Катеринославське, Чорно­морське, Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське (Новоро­сійське).

Історія цих козацьких формувань довгий час залишалась вивче­ною досить нерівномірно. Більш ретельно досліджувалась історія Чорноморського війська як нащадка усіх традицій запорозького козацтва. Історія інших козацьких військ до останнього часу май­же не вивчалася. Таке становище можна пояснити недослідженою та важкодоступною джерельною базою, більшість якої складають недруковані архівні документи.

Через низку історичних обставин документальні матеріали з історії козацьких формувань Півдня України розподілені по багатьох архівосховищах України та за її межами. Чи не найбільша у кількісному відношенні група документів зберігається у Російсько­му державному військово-історичному архіві (РДВІА). Протягом XVIII—XIX ст. територія, де формувались та розміщувалися козацькі війська, ставала ареною війн між Росією та Туреччиною. Козацькі формування безпосередньо брали участь у цих війнах (1768-1774,1787-1791,1806-1812, 1828-1829,1853-1856). Це зумовило наявність у цьому архіві значної кількості документів, що дозволяють вивчати військово-політичне, соціально-економічне становище територій пониззя Буга, Дністра, Дунаю, обставини ство­рення, поселення на цих землях козацьких військ, діяльність ро­сійської адміністрації, її взаємини з козаками тощо. Найважливі­шими в цьому плані е фонди “Військово-вчений архів Головного штабу” (ф.ВВА), колекції “Туреччина” (ф. 450), “Румунія” (ф, 438), “Статистичні відомості про Російську імперію” (ф. 414), “Військо во-похідна канцелярія”.(Ф- 26), “Російсько-турецька війна 1787— 1791 рр.” (ф. 465), “Російсько-турецька війна 1806—1812 рр.” (ф. 470), Т. Потьомкін” (ф. 52), “М. Салтиков” (ф. Щ. Значення документів цих фондів важко переоцінити. Для аналізу історії ко­зацьких військ слід назвати ще декілька фондів. Так, у фондах “Козацька інспекція при Канцелярії Військової Колеш” (ф. 13) та “Папери кн. Г. Потьомкіна-Таврійського” (ф. 412) відклалися до­кументи з історії Бузького та Катеринославського військ: рапорти, листування чиновників з приводу поселення бузьких козаків, відо­мості про чисельний та національний склад, ліквідацію (1797) та відновлення (1803) Бузького війська, включення його полків до скла­ду Катеринославського формування. У фондах “Департамент військових поселень” (ф. 405), “Штаб Одеського військового окру­гу” (ф. 1837), “Молдавська армія” (ф. 9190) та “Козацький відділ Головного штабу” (ф. 4л) збереглися документи про козацькі війська XIX ст.: Бузьке (з 1803), Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Ду­найське. У фондах містяться цінні відомості про чисельний націо­нальний, військовий та адміністративний склад військ, господар­ську діяльність козаків, розбудову станиць та хуторів, розмежуван­ня земель, зміни територій. Іншу групу документів складають матеріали про соціальне походження військового наведення, форму­лярні списки офіцерів та чиновників козацьких військ, навчальні військові заклади. Доповнює матеріали фонд “Азовського козацького війська” (ф. 877), де зосереджено документи переважно господарсь­кої частини Військової Канцелярії цього війська: розвиток земле­робства, скотарства, промислову, ремісничу діяльність козаків тощо.

Окрему групу документів РДВІА складають картографічні ма­теріали. Це карти Молдавії 1774, міжріччя Дністра та Бугу 1793 р., Волощини, Бессарабії 1807,1828рр. та ін. (ф, 438, 414, 464, 465). На жаль, ці документи мало використовуються дослідниками.

Слід зазначити, що низка документів РДВІА з теми, яка нас ціка­вить, увійшла до загальновідомих збірок, що видавав військово-істо­ричний відділ Генерального штабу Росії, до різних архівних та ар­хеографічних періодичних видань, а також у додатки до робіт су­часних дослідників 1

Документи з історії козацьких формувань Південної України зберігаються також у Державному архіві Краснодарського краю (ДАКК) та Національному архіві Республіки Молдова (НА РМ). Серед фондів ДАКК слід відзначити фонди “Канцелярія військово­го отамана Чорноморського козацького війська” (ф. 249), “Військо­ва канцелярія Чорноморського козацького війська” (ф. 250). Доку­менти цих фондів стосуються історії Чорноморського та Усть-Ду­найського Буджацького військ. Це рапорти, накази, циркуляри, що допомагають відтворити умови створення, існування, зміни адміні­стративного характеру в цих військах, відомості про переселення усть-дунайців на землі Чорноморського війська, зловживання ко­шових отаманів, судові справи козаків. Інші фонди ДАКК дозволя­ють фрагментарне вивчати історію Азовського та Дунайського ко­зацьких військ (ф. 252, 260, 278, 280, 281, 390, 735).

У НА РМ матеріали дозволяють вивчати історію Усть-Дунайськбго Буджацького та Дунайського формувань. Це фонди “Сена­торів, що головували у диванах Молдавії та Волощини в 1803— 1813 рр.” (ф. 1), “Канцелярії Бессарабського військового губерна­тора” (ф. 2), “Комісії казенного поселення у Бессарабії” (ф. 454). Тут відклалися документи про поселення козаків у краї, формуван­ня військ, заснування станиць та хуторів, списки чорноморських козаків, що оселились у Бессарабії, тощо. Серед інших фондів, що стосуються теми, варто відзначити фонди Російського державного історичного архіву (ф, 1285, 1286,1307).

В Україні комплекси документів з історії козацьких військ кінця ХУЛІ—ЖХ ст, зберігаються, в основному, в Центральному держав­ному історичному архіві в м. Києві (ЦДІА України), Державному архіві Одеської області (ДАОО) та філії ДАОО в м. Ізмаїлі (ФДАОО).

Серед фондів ЦДІА України є фонд “Канцелярії Дунайського ко­зацького війська” (ф. 245), Його документи складаються зі справ військової частини Військового Правління, що позначилося на їхньо­му спрямуванні: це відомості про формування війська та полків, їхню військову службу, обмундирування та озброєння козаків, фор­мулярні списки офіцерів. Окрему групу становлять матеріали ке­рівника козацьких військ у Бессарабії за 1835—1852 рр., крім того, фонд містить фрагментарні відомості з історії Усть-Дунайського-та  Азовського військ.

Документи, що дозволяють вивчати історію майже усіх козаць­ких формувань Півдня України, зберігаються у ДАОО. Перш за все, — у фонді “Управління Новоросійського та бессарабського ге­нерал-губернатора” (ф. 1). Це відомості про чисельний та націо­нальний склад, благоустрій станиць, господарський, економічний стан козаків, військові звіти, рапорти, записки військових адміністрацій, наказних отаманів. Серед інших фондів ДАОО, документи за темою містяться у “Головному статистичному комітеті Новоросійського краю” (ф. 5), “Канцелярії Одеського військового губернатора” (ф. 457) та інших.

Доповнює матеріали ДАОО з історії Дунайського війська фонд “Військове правління Новоросійського козацького війська”, що збе­рігається в ФДАОО в Ізмаїлі. Це документи господарської частини Військового правління: відомості про соціально-економічне станови­ще у війську, зміни в його території, судові справи, скарги козаків тощо. Група документів фонду стосується історії Усть-Дунайського Буджацького та Азовського військ. Серед інших архівів Украї­ни документи за темою частково відклалися у фондах Херсонсько­го (ф. 14) та Миколаївського (ф. 243) обласних державних архівів. Серед архівних документів слід виділити окрему, дуже цікаву категорію матеріалів біографічного характеру. Це допити, “распросні речі”, карантинні свідоцтва козаків та офіцерів. Вони дозволяють розкрити соціальне походження населення козацьких військ, їх на­ціональний склад, причини вступу до козацтва, а інколи і важливі моменти соціально-економічної та військової історії того чи іншо­го, формування. Проте введення цих важливих матеріалів у науко­вий обіг йде дуже повільно.

Рукописні фонди ЦНБ НАН ім. Вернадського (ф. II, V) та Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького зберігають та­кож унікальні матеріали з історії козацьких формувань2.

Джерельну базу за темою складають не лише архівні недруковані документи. Так, акти законодавчого характеру вміщені у “По­вному зібранні законів Російської імперії” (Зібрання І та II), “Зве­денні законів Російської імперії”, “Зведенні військових постанов” 1828, 1839 та 1859 рр., “Зведенні цивільних законів” тощо. Части­ну джерельної бази складають матеріали, друковані у різних збірни­ках документів, періодичних виданнях, працях дослідників3.

Особливе місце серед джерел займають статистичні матеріали. Велика кількість їх опублікована. Перш за все, це матеріали, зібрані офіцерами Генерального штабу, Статистичним комітетом Росії, Но­воросійського краю, Бессарабської області4.

Мемуари складають окрему групу документів. Ці джерела доз­воляють зсередини проаналізувати внутрішнє та загальнополітич­не становище козаків за баченням їх сучасників або нащадків. Серед них можна назвати спогади М. Коржа, А. Ланжерона, П. Куліша,Ф. Вінгеля, В. Гладкого, О. Бур’янова 5 та ін.

Відзначимо також, що архівні фонди Туреччини, Румунії, Вели­кобританії, Франції, друковані іноземні документи за темою зали­шаються важкодоступними і практично не дослідженими.

Аналіз джерельної бази дозволяє твердити, що вона децентралі­зована та різноманітна, а історія козацьких формувань Південної України забезпечена необхідними матеріалами для дослідження практично всіх сторін військового, господарського, соціального та  культурного життя.

О.А. Бачинська
Козацтво XV-XXI віків

Література:
1 Григорович В. Записка о пособиях к изучению южнорусской земли, вахо-дящихся в Военно-ученом архиве Главного штаба. — Одесса, 1876; Црисоеди-нение Крьіма к Р.осоии. Сб. докум. й матер. (сост. Н. Дубровиньїм). — СПб., 1885—1889; — Вьш. 1—4; Бумаги кв. Г. А. Потемкина-Таврического. 1774— 1793 гг. // Сборник военно-исторических материалов. — СПб., 1893—1895. — Вьш. 4—8; Записки Таврической архивной комиссии. — Симферополь, 1890— 1897; Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. — Екатерино-слав, 1910—1913; Румянцев П.А. Сб. докум. — М., 1953; СуворовА. — Сб. до­кум. — М., 1949—1953 та інші.
2 Коломойцев П. Т. Переселение бстатков Запорожской Сечи из Турецких владений в Россию // ЦНБ НАН Украши. 1Р, ф. V, спр. 1588; Памятная книга Новороссийского казачьего войска. 1858 г. // ОДНБ 1м. М. Горького. — ВР. — РКП55/5.3 История Молдавии: Документы и материалы. — Т. III: Положение кре­стьян и крестьянское движение в Бессарабии. — Кишинев, 1969. — Ч. 2.; Акты Кавказской археографической комиссии. — Тифлис, 1885. — Т. 10; Труды Бес­сарабской губернской ученой архивной комиссии. — Кишинев, 1902, — Т. 2; Фелицын Е. Д. Сборник архивных документов, относящихся к истории Кубан­ского казачьего войска. — Екатеринодар, 1904; Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса, — Т. IX, XX тощо.4 Военно-статистическое обозрение Российской империи. — СПб., 1849. — Т. 2; — СПб., 1850. — Т. XI; Материалы для истории и статистики России. — СПб., 1862—1863; Материалы для военной географиии военной статистики Рос­
сии. — СПб., 1862; Скалькоеский А. Опыт статистического описания Новорос­ сийского края. — Одесса, 1850; Записки Бессарабского областного статистиче­ ского комитета. — Кишинев, 1867. — Т. 2.5 Устное повествование бывшего запорожца Н. Коржа. — Одесса, 1842; За­писки о Южной Руси. — СПб., 1856. — Т. 1; Русская старина. — 1881, — № 2; 1907. — № 5—9; Вигель Ф. Ф. Записки. — М., 1893. — Ч. 7; Кишиневские епар­хиальные ведомости. — 1877. — № 16—21 тощо.




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна