Казахстану передані копії історичних документів з державних архівів Росії


Казахстану передані копії історичних документів з державних архівів Росії5 грудня 2012 р. керівництвом Генерального консульства Російської Федерації Західно-Казахстанському обласному історико-краєзнавчому музею були передані матеріали і копії документів Російського державного воєнно-історичного архіву і Архіву зовнішньої політики Російської Імперії МЗС Росії.

Передані російськими дипломатами документи розповідають, зокрема, про участь етносів, що населяли територію сучасного Казахстану, у Вітчизняній війні 1812 року.

P.S. Казахські воїни брали активну участь у Вітчизняній війні 1812 р. від перших боїв на Німані до “Битви народів” під Лейпцігом і узяття Парижу. Воювали вони, в основному, у складі оренбурзьких кінних полків, нерідко вступали добровільно і в народне ополчення. Наприклад, у казашки Танатарової у війську служили шість синів. У часи війни казахам до традиційного лука із стрілами видавали також козаче озброєння: шаблі, списи і рушниці. Коні у степовиків були свої, невибагливі, такі, що звикли до далеких переходів. На них казахські воїни і пройшли усю Європу до берегів Сени. Історія зберегла багато імен казахських джигітів, що воювали з наполеонівськими загарбниками. У складі одного з башкирських полків в закордонних походах російської армії брали участь казахи Байбатиров і Жанжигитов, вони дійшли до Парижу і були нагороджені срібними медалями на згадку про війну. Серед прославлених героїв 1812 року – імена кавалерійських офіцерів-казахів майора Темирова, осавула Юсупова, сотника Юмашева та інших.
Казахські вершники (XVIII-XIX ст.)
Із записів відомого руського поета, генерал-лейтенанта – героя Вітчизняної війни 1812 року Дениса Васильовича Давидова про воїнів-казахів: “Зросту вони невисокого, сухорляві, кольору обличчя бронзового, волосу чорного, як крило ворона, погляду орлиного. Характер затятий, запальний і неприборканий, заповзятливості безмежної, тямущості і рішучості миттєвих”.

Денис Давидов також писав про казахський народ: “Доленосні старі часи його перевірки свідчать, що цей народ багатий живильними силами, що він прокинувся після татарського ярма з новими силами і славою. Ми не знаємо, в яку політичну форму надалі одягнеться цей велетень, але абсолютно поза сумнівом, що він, як і раніше, буде нашим сусідом, і нам небайдуже, як він до нас відноситиметься”. 

Історик і учасник Вітчизняної війни 1812 року Олександр Іванович Михайловський-Данилевський: “Не залишилося міста і села, де не розгоралася б любов до Вітчизни. Чекали тільки веління йти поголовно. Усі племена незмірної Російської імперії злилися в одну душу і, незважаючи на відмінність устоїв, звичаїв, клімату, мови, віри, довели, що усі вони рідні між собою”.




Вірне Козацтво

Навігація

Пошук


Останні публікації


ПО УКРАЇНІ


Службове

Справжня Україна